На честь Бориса Едуардса в Одесі встановлено меморіальну дошку в провулку Ляпунових, а вулицю Писарєва в Київському районі перейменовано на його честь.

Народження Бориса відбулося 27 травня 1860 року в Одесі в родині британця Безіла Едуардса та українки Софії Юріївни, що походила з Полтавщини. Він отримав початкову освіту в Одеській малювальній школі (1876–1881), де навчався у професора академії в Мілані Луїджі Іоріні.

У 1885 році, перед навчанням у Парижі, він організував першу персональну виставку скульптури в Одесі. У Франції Борис навчався в Академії Жюльєна, працював у відомих майстрів і створив портрет Луї Пастера.

Критики вказували: «Едуардс — один з небагатьох художників, які з любов’ю зображують тіло».

У 1899 році він провів велику виставку до 15-річчя своєї творчої діяльності в зимовому саду Воронцовського палацу. Його роботи також експонувалися на Всесвітній виставці в Парижі (1900) та на Салоні В. Іздебського (1909–1910) в Одесі, Києві та Ризі.

Він заснував першу в Україні бронзову ливарню для реалізації великих скульптурних проектів. Був співзасновником Одеського літературно-артистичного товариства (1897) та музею витончених мистецтв (1899).

Його родовід включає британське, українське, ірландське, іспанське та турецьке коріння. Прадід був комендантом Гібралтару. Едуардс міг успадкувати землю на Манхеттені, але обрав мистецтво.

У 1918 році він очолив Одеське художнє училище, сприяючи його реорганізації у вищий навчальний заклад. У тому ж році відбулася його остання виставка — понад 80 робіт, що підсумовують 35 років творчості.

У 1919 році він емігрував на Мальту, де створив пам'ятник на честь загиблих мальтійських героїв.
Помер 12 лютого 1924 року і похований на Мальті.